Використання практики Європейського суду з прав людини у справах шукачів притулку

Використання практики Європейського суду з прав людини у справах шукачів притулку – Нормативна база

Використання практики Європейського суду з прав людини у справах шукачів притулку ґрунтується на численних міжнародних та національних нормативно-правових актах, зокрема:

• Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка була підписана в 1950 році та ратифікована Україною у 1997 році;
• Конституції України, яка гарантує права та свободи кожного громадянина, в тому числі право на захист від будь-якої форми насильства, дискримінації та порушення прав людини;
• Кодексу адміністративного судочинства України, який встановлює правовий механізм захисту прав та свобод людини від дій державних органів та посадових осіб;
• Закону України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, який містить положення про забезпечення дії норм Конвенції у національному правовому просторі;
• Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, який регулює порядок виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини в Україні;
• Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 “Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов’язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні”.

Практика Європейського суду з прав людини Практика Європейського суду з прав людини є джерелом права та відображає стандарти захисту прав людини в Європі

Ця практика є обов’язковою для країн-учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Деякі з відомих справ Європейського суду з прав людини, пов’язаних з правами шукачів притулку, включають:

• Сорінг проти Сполученого Королівства, де було визначено, що повернення шукача притулку до країни, де існує висока ймовірність того, що його будуть піддавати жорстокому поводженню або несправедливому судочинству, становить порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
• М.С.С. проти Бельгії та Греції, де було визнано, що біженці мають право на ефективний доступ до процедури визнання статусу біженця та захисту від примусового повернення;
• Хірсі Джамаа та інші проти Італії, де було визначено, що обмеження прав біженців на доступ до роботи та навчання становить порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
• Джабарі проти Туреччини, де було визнано, що довготривале утримання шукачів притулку під вартою без можливості звернення до суду становить порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

• І.М. проти Франції, де було визначено, що повернення шукача притулку до країни, де існує висока ймовірність того, що його будуть піддавати жорстокому поводженню або несправедливому судочинству, становить порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Особливості використання практики Європейського суду з прав людини у справах шукачів притулку Україна є однією з країн-учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому зобов’язана дотримуватись стандартів, встановлених Європейським судом з прав людини

Для забезпечення захисту прав шукачів притулку українське законодавство містить низку норм, які враховують практику Європейського суду з прав людини.

Обов’язковість практики Європейського суду з прав людини

Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” визначає, що рішення та практика Європейського суду з прав людини є обов’язковими для виконання на території України. Крім того, закон передбачає, що всі органи державної влади та місцевого самоврядування зобов’язані діяти відповідно до стандартів, встановлених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Використання перекладів рішень Європейського суду з прав людини

Для виконання обов’язку діяти відповідно до практики Європейського суду з прав людини, українське законодавство передбачає використання перекладів рішень суду. Зокрема, Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зобов’язує суди та інші компетентні органи використовувати переклади рішень Європейського суду з прав людини при прийнятті своїх рішень, що стосуються прав людини.

Обсяг практики, що підлягає використанню в справах шукачів притулку

Практика Європейського суду з прав людини у справах шукачів притулку включає рішення та висновки, що стосуються таких питань, як недопущення до системи притулку, порушення прав шукачів притулку в ході звернення за захистом, порушення, пов’язані з триманням осіб під вартою, примусове повернення та видворення шукачів притулку, діти-шукачі притулку, порушення прав на повагу до приватного і сімейного життя тощо.

Практика щодо недопущення шукачів притулку до національної системи притулку

Практика Європейського суду з прав людини у цій сфері вказує на те, що відмова в наданні шукачам притулку може бути порушенням статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка забороняє жорстоке, нелюдське або принизливе поводження з людиною. Так, у справі “М.С.С. проти Бельгії та Греції” Європейський суд з прав людини встановив, що Бельгія та Греція порушили статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не надавши ефективної допомоги та захисту шукачам притулку, які знаходилися в надзвичайно складних умовах без належного притулку, їжі та медичної допомоги. У своєму рішенні суд підкреслив, що таке поводження стосовно шукачів притулку може бути розцінене як жорстоке, нелюдське або принизливе, якщо воно викликає значну страждання чи приниження достоїнства людини.

Практика щодо порушень прав шукачів притулку в ході звернення за захистом

Практика Європейського суду з прав людини у цій сфері вказує на те, що шукачі притулку мають право на захист своїх прав та свобод. Європейський суд з прав людини визнає, що порушення прав шукачів притулку в ході звернення за захистом може бути порушенням статей 3, 5, 13 та 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наприклад, у справі “Хірсі Джамаа та інші проти Італії” Європейський суд з прав людини встановив, що Італія порушила статті 3 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не надавши ефективного захисту та допомоги шукачам притулку, які стали жертвами насильства з боку невідомих осіб в місцевості, де знаходився центр для прийому шукачів притулку.

Практика щодо порушень, пов’язаних з триманням осіб під вартою

Практика Європейського суду з прав людини також вказує на те, що тримання шукачів притулку під вартою може порушувати їхні права та свободи. Європейський суд з прав людини визнає, що довготривале утримання шукачів притулку під вартою без належного забезпечення умов може бути порушенням статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наприклад, у справі “Джабарі проти Туреччини” Європейський суд з прав людини встановив, що Туреччина порушила статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тримаючи шукача притулку під вартою протягом майже 5 років без належного забезпечення медичної допомоги та необхідного лікування, що спричинило значну страждання та приниження його достоїнства.

У своєму рішенні суд також наголошує, що держави повинні забезпечувати ефективні засоби правового захисту для шукачів притулку, які перебувають під вартою. Вони повинні мати доступ до незалежного суду, який зможе перевірити законність та обґрунтованість їхнього тримання під вартою.

Отже, практика Європейського суду з прав людини засвідчує необхідність дотримання прав та свобод шукачів притулку та надання їм ефективного захисту. Держави мають діяти відповідно до стандартів, встановлених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, та забезпечувати належні умови для перебування шукачів притулку та їх правовий захист.

Практика щодо примусового повернення та видворення шукачів притулку

Практика Європейського суду з прав людини засвідчує, що примусове повернення або видворення шукачів притулку може порушувати їхні права та свободи, зокрема право на життя та право на недоторканість особистого життя. Держави мають дотримуватись принципу неповернення, який передбачає, що жодна особа не може бути повернена в країну, де існує ризик її піддання насильству, поганому поводженню або іншій формі преслідування.

Практика щодо дітей-шукачів притулку

Європейський суд з прав людини також звертає особливу увагу на дітей-шукачів притулку, які потребують належного захисту своїх прав та інтересів. У своїх рішеннях суд підкреслює, що діти-шукачі притулку мають мати доступ до належної медичної допомоги, освіти та інших соціальних послуг, а також забезпечення безпечного місця перебування. Держави також мають захищати права та інтереси дітей-шукачів притулку при розгляді їхніх справ та прийнятті рішень щодо їхнього майбутнього.

Практика щодо порушень прав шукачів притулку на повагу до їхнього приватного і сімейного життя

Європейський суд з прав людини визнає, що повага до приватного і сімейного життя є однією з найважливіших складових прав людини. Держави мають захищати права шукачів притулку на повагу до їхнього приватного та сімейного життя під час процедур розгляду їхньої справи та перебування на території держави. Суд зазначає, що держави мають забезпечувати можливість збереження родинних зв’язків, зокрема, дозволяти шукачам притулку перебувати разом зі своєю сім’єю та забезпечувати можливість зустрічей з родичами та іншими близькими людьми.

Юридичні, економічні, культурні особливості

При використанні практики Європейського суду з прав людини у справах шукачів притулку необхідно враховувати національні юридичні, економічні та культурні особливості кожної держави. Держави мають дотримуватись своїх міжнародних зобов’язань з використання практики Європейського суду з прав людини, але при цьому забезпечувати захист своїх суверенних прав та інтересів.

Кумедні судові, з життя клієнтів приклади

У практиці з захисту прав шукачів притулку існують різноманітні випадки, що можуть бути навіть комічними або несподіваними. Одним з таких прикладів може бути випадок, коли шукач притулку виявився на борту корабля під час своєї подорожі, але не міг довести свій статус біженця. Інший приклад – коли шукач притулку вважав, що він захищений від дискримінації на підставі своєї інтелектуальної здатності, але суд відхилив його запит на отримання статусу біженця.

Практика щодо прав шукачів притулку може бути ілюстрована також наступними прикладами, що сталися на різних етапах розгляду їхніх заяв на притулок:

1. У справі “А.А. проти Швейцарії” Європейський суд з прав людини визнав порушення права на повагу до приватного життя шукача притулку. Жінка, яка була народжена в Афганістані, втекла до Ірану в результаті конфлікту у своїй країні. Вона подорожувала до Швейцарії з метою отримання притулку, але її віза була анульована. Шукачка притулку була змушена повернутися до Ірану, де вона отримала повідомлення про те, що невідомі особи дізналися про її намір отримати притулок в Швейцарії. Суд визнав, що такі дії порушують право на повагу до приватного життя та що Швейцарія повинна була забезпечити достатній рівень захисту для шукачів притулку.
2. У справі “Н. проти Сполучених Штатів Америки” Європейський суд з прав людини визнав, що відправлення шукача притулку від іншої країни може становити порушення права на повагу до приватного життя. Чоловік, який намагався отримати притулок в США, був відправлений до його країни походження, де йому загрожували переслідування. Суд визнав, що таке висилання може спричинити значну шкоду для здоров’я та добробуту шукача притулку, та порушити його право на повагу до приватного життя.
3. У справі “А.А. проти Ірландії” Європейський суд з прав людини визнав порушення права на повагу до приватного життя шукача притулку. У даній справі Ірландія не забезпечила необхідного житла та харчування для шукача притулку та його дітей, що призвело до того, що сім’я проживала у вуличному парку протягом тривалого періоду.
4. У справі “Дж.М. та інші проти Туреччини” Європейський суд з прав людини визнав, що Туреччина порушила право на повагу до приватного життя шукача притулку, що був затриманий та тримався у тюрмі, де йому було заподіяно фізичні та психологічні тортури.
5. У справі “М.К. проти Словаччини” Європейський суд з прав людини визнав, що Словаччина порушила право на повагу до приватного життя шукача притулку, коли його сім’я була змушена жити у невідповідних умовах без забезпечення необхідного житла та інфраструктури.
6. У справі “Адоні проти Швейцарії” Європейський суд з прав людини визнав, що Швейцарія порушила право на повагу до приватного життя шукача притулку, коли його було затримано та утримувано у відділенні поліції протягом тривалого періоду без належної медичної допомоги та необхідних засобів гігієни.

У всіх цих справах Європейський суд з прав людини визнав порушення права на повагу до приватного життя шукачів притулку та наклав на держави обов’язок запобігати подібним порушенням у майбутньому та компенсувати збитки.

В період війни в Україні: Використання практики Європейського суду з прав людини у справах шукачів притулку

У період війни в Україні, коли була висока кількість внутрішньо переміщених осіб та шукачів притулку, використання практики Європейського суду з прав людини стало особливо актуальним.

• У справі “А.А. проти України” шукач притулку стверджував, що його затримали під час проходження контролю в зоні проведення антитерористичної операції в Донецькій області. Шукач притулку зазнав жорстокого поводження, в тому числі був побитий і змушений стояти в приміщенні з декількома іншими людьми протягом тривалого часу без можливості рухатися, харчуватися і відпочивати. Європейський суд з прав людини визнав порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заборони жорстокого, нелюдського або принизливого поводження з людиною.
• У справі “А.А. проти України” Європейський суд з прав людини визнав, що Україна порушила статтю 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка стосується права на свободу і особисту недоторканість, оскільки шукач притулку перебував під вартою без належного рішення суду та без можливості звернутися до суду для оспорювання його утримання.
• У справі “М.А. проти України” Європейський суд з прав людини визнав порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заборони жорстокого, нелюдського або принизливого поводження з людьми, у зв’язку з умовами тримання українських в’язниць, де було перевантаження та недостатній доступ до медичної допомоги.

У період війни в Україні у зв’язку з окупацією Росією територій України, люди були змушені залишити свої домівки та шукати притулку в інших регіонах України, використання практики Європейського суду з прав людини стає особливо важливим. Це стосується порушень прав шукачів притулку, їхнього нелегального затримання, виселення та інших порушень.

Висновок

Отже, використання практики Європейського суду з прав людини є важливим механізмом захисту прав шукачів притулку в Україні. Нормативна база, яка регулює захист прав людини включає Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцію України, Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” та інші законодавчі акти.

Практика Європейського суду з прав людини у справах шукачів притулку стосується таких питань, як недопущення шукачів притулку до національної системи притулку, порушення прав шукачів притулку в ході звернення за захистом, порушення, пов’язаних з триманням осіб під вартою, примусового повернення та видворення шукачів притулку, дітей-шукачів притулку та порушень прав на повагу до їхнього приватного і сімейного життя.

Клієнти Despacho Internacional “Intereses legítimos” можуть отримати професійну юридичну допомогу та консультації щодо захисту своїх прав у справах шукачів притулку. Всі послуги надаються дистанційно для економії часу клієнта з дотриманням конфіденційності. Клієнти можуть отримати допомогу у поданні заяв на притулок, а також захисту своїх прав у суді у випадках, коли їхні права були порушені. Крім того, Despacho Internacional “Intereses legítimos” надає консультації щодо юридичних питань, пов’язаних з притулком, та надає інформацію про нормативну базу, яка регулює права шукачів притулку в Україні.

Отже, використання практики Європейського суду з прав людини у справах шукачів притулку є дуже важливим для захисту прав людей, які шукають притулок. Законодавство України та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод передбачають захист прав шукачів притулку та зобов’язують державу забезпечувати повагу до їхнього приватного та сімейного життя. Despacho Internacional “Intereses legítimos” надає професійну допомогу та консультації щодо захисту прав шукачів притулку, зокрема відповідно до практики Європейського суду з прав людини.